МОВА СУЧАСНОГО «КРАСНОГО ПИСЬМЕНСТВА» І ЛІТЕРАТУРНА МОВА

Анотація

У статті розглянуто активні засоби творення індивідуальних стилів художньої літератури: взаємодію писемно-книжних та усно-розмовних, діалектних джерел української національної мови. На прикладі різностильових і різножанрових текстів Дмитра Кешелі, Марини Гримич, Андрія Любки, Ольги Слоньовської простежено відтворення гумористичних, реально-побутових ситуацій, формування текстів із змістом лірично-романтичних роздумів, рецепцією понять міжкультурного спілкування. У пізнавально-естетичній функції мови сучасної прози виявлено тенденції стилізації діалектного спілкування, вкраплення в українські тексти іншомовних висловлень, які виконують функцію індивідуалізації мови персонажів на тлі авторської оповіді.

Ключові слова: мова художньої літератури, літературна мова, стилізація, діалект, текст, мінітекст, книжні вислови, вкраплення чужих слів, міжмовні контакти.